

Мне - нравится.Елена wrote:моё мнение, может, кому-то нравится, тогда пардон![]()
А это каково? Даже имена перевели!Шановні науковники, доценти з асистентами!
Рахуєте грунтовно ви із космосу частки;
частки ті розкладаєте, й рахуєтесь патентами,
а в полі розкладаються цукрові буряки.
Єдину ви розводите усіх полей теорію,
занурюєте в воду той холодний термояд;
рядами розкладаєте своїх Фур’є з Тейлорами;
тим часом розкладається весь наш суспільний лад.
Отож, автобусом за місто виїжджаєм,
а там - копай до тих-он скирт...
Либонь, солодке всі ми поважаєм;
а можна ж ще курити спирт!
- Ой, ти дивися, Колю: клоуни!
Вони навмисно всі брудні?
Дивися: наче негодовані,
й хриплять, як кнур наш на свині!
А той скидається - ой, Коль -
на небожа - оце-то роль!
Така ж бо нещадима голь, -
дивися, Коль!
- Ти, Дусю, той, облиш про небожа, -
який ні є, а він рідня!
Сама тут, бач, лише одне бажа,
а ще когось собі шпиня!
Здала б склотару краще, Дусь,
бо користі від тебе - дзусь...
А втім, без тебе обійдусь.
Де посуд, Дусь?
Мне тоже:NAL65 wrote:Максимыч, а я думал, Вы в первую голову "Веселую покойницкую"посмотрите. Мне, так понравилось...
А имена перевели не из желания насолить москалямВесела покійницька ’78
Правду, як видно, торочать бабусі,
після відправи хлебнувши винця:
при отакому дорожньому русі
важко добути життя до кінця.
Ось повідомлення із Задніпров’я:
гепнувсь униз катафалк зі шляху;
всі - навіть кінь - загубили здоров’я,
тільки отой, що у гробі, - тьху-тьху.
Наймані плачниці будь-як ридали,
парох - той верхньої ноти не брав,
п’яні музики весь час фальшували,
тільки отой, із труни, - не збрехав.
Чмокнув в чоло представник офіційний
й витер гидливо губу об рукав,
й інші приклалися; тільки покійний
зовсім нікого не поцілував.
Раптом - гроза, а наш клімат суворий
не поважає промов нічиїх.
Шуснули всі до піддашка контори,
тільки небіжчик нікуди не біг.
Що йому дощ? - хвилюватися смішно,
тільки живих налякаєш таким.
Ну, а покійники, люди колишні, -
люди сміливі, нерівня живим.
Як не силкуйся та не метушися -
а до чогось вже присуджений ти.
Щоб назавжди від халеп вберегтися -
треба скоріш в домовину лягти.
Хоч би в яку трунарі тебе вперли -
тут вже не варт вимагати своє...
От молодчага цей самий померлий, -
зайвого клопоту не завдає.
Не уразити той світ некрологом,
там - вічний спокій та тиша давно.
Ми ж отут - ходимо скопом під богом,
й тільки отим, хто в труні, - все одно.
Чую докір: «Що за трупні забави!» -
Ні, просто дуже досадно мені:
всіх нас колись щось до смерті задавить, -
звісно, за винятком тих, хто в труні.